6.0 KiB
18. Розділене царство
Цар Давид правив 40 років. Після його смерті правителем Ізраїлю став його син Соломон. Бог звернувся до Соломона та запитав, чого він хоче понад усе. Соломон попросив мудрості для керування народом. Богу це сподобалося, і Він зробив Соломона наймудрішою та найзаможнішою людиною у світі.
В Єрусалимі Соломон збудував Храм, який хотів збудувати ще його батько Давид. Тому Давид ще за свого життя зібрав матеріали на будівництво. Тепер народ поклонявся Богу і приносив Йому жертви в Храмі, а не в Наметі Зібрання. Бог оселився в Храмі та був там поруч із Своїм народом.
Незважаючи на всю свою мудрість, Соломон не послухався Бога, але уклав шлюб із жінками з інших народів, хоча Бог це заборонив. Багато з цих жінок привезли з собою своїх богів і поклонялися їм. А коли Соломон постарів, то і він почав поклонятися їхнім богам.
За це Бог розсердився на Соломона та сказав, що покарає його тим, що ізраїльський народ буде поділено на два царства. Та відбудеться це вже після смерті Соломона.
Коли Соломон помер, царем став його син Ровоам. Весь народ Ізраїлю зібрався разом, щоб визнати його за царя. Люди поскаржилися Ровоаму, що Соломон змушував їх виконувати багато важкої праці та сплачувати багато податків. Вони попросили Ровоама полегшити їхню працю.
Але Ровоам відповів на їхнє прохання дуже безглуздо: «Ви кажете, що мій батько Соломон змушував вас виконувати важку працю. У мене ви працюватимете ще важче, і вас каратимуть ще сильніше, ніж у нього!»
Коли народ почув ці слова, більшість із них повстали проти Ровоама. Десять племен Ізраїлю не захотіли залишатися під владою Ровоама та відмовилися вважати його своїм царем. З Ровоамом залишилося тільки два племені, які стали називатися царством Юди чи Юдеєю.
Інші десять племен обрали собі царем людину на імʼя Єровоам. Ці десять племен проживали в північній частині країни. Вони стали називатися царством Ізраїлю.
Цар Ізраїлю Єровоам виявився поганим царем. Він не підкорявся Богу, але спонукав народ жити в гріху. Єровоам встановив двох ідолів для свого народу, тому народ більше не ходив до Єрусалиму, що був на території Юдеї, і не поклонявся Богу в Храмі.
Царства Юдеї та Ізраїлю були ворогами і часто воювали одне з одним.
У новому царстві Ізраїлю всі царі були поганими правителями. Багатьох із них убили інші ізраїльтяни, які також бажали стати царями та правити.
Всі царі та більшість жителів царства Ізраїлю поклонялися ідолам, а не Богу. Їхнє поклоніння часто супроводжувалося розпустою, а іноді навіть приношенням дітей у жертву ідолам.
Царі ж Юдеї були нащадками Давида. Деякі з цих царів були добрими людьми, керували країною справедливо і поклонялися Богу. Але більшість царів Юдеї були поганими правителями і поклонялися ідолам. Деякі з цих царів приносили своїх дітей у жертву лжебогам. Більшість юдеїв також поклонялися іншим богам, повстаючи проти Бога.
Біблійна історія з: 1 Царів 1-6; 11-12